ВозаловськаУкраїнські жінки особливі. Вони, як і наша країна, гарні, працьовиті, вперті і все витримають. Саме так говорить Наталія Возаловська – одна з тих відомих жінок Херсонщини, яка взяла на себе величезний тягар громадської роботи: організація поїздки дітей з Херсонщини на Західну Україну, волонтерська робота, захист сільських голів та підтримка сільських громад Херсонщини – це тільки маленька часточка з тієї купи справ, яку встигає зробити ця енергійна жінка.

22 січня у День Соборності губернатор Андрій Путілов відзначив її серед інших громадських діячів та активістів, які багато і важко працюють на перемогу нової України і вручив Почесну грамоту голови обласної державної адміністрації за особистий вагомий внесок у справу консолідації українського суспільства, активну благодійну діяльність та з нагоди Дня Соборності України.

Пропонуємо читачам газети «Постфактум» інтерв’ю з головою асоціації територіальних громад Херсонської області Наталією Возаловською.

Ви написали звернення до народних депутатів. Здається його не зовсім вірно зрозуміли?

Щодо мобілізації. У своєму зверненні до народних депутатів я не писала «не мобілізовувати». Мобілізовувати! Але залишати на території Херсонської області. У нас є пряма загроза зі сторони Криму. Ви ж знаєте, що там стоять війська Російської федерації і їх там не менше, а можливо навіть і більше ніж на Сході. Не можна оголяти прикордонні населені пункти. Це неправильно.

Ви кажете, що у селах аж повітря тисне. Це дійсно відчувається?

Я там часто буваю, спілкуюся з мешканцями, з сільськими головами. Люди дивляться телебачення, бачать що робиться на Сході і, маючи таку загрозу за три – чотири кілометри від свого села, звичайно, бояться. Гнітюча ситуація. Тому я вважаю, що треба укріпляти Херсонщину. Ми є місточок на Миколаїв та Одесу. І укріпляти не тільки регулярними військами. Ви ж розумієте чому Росія пішла на Схід? Бо мала там підтримку…

Чи маємо ми тут таку саму п’яту колону у наших селах? Якщо можна, дайте чесну відповідь на це питання. От залишаємо ми наших чоловіків тут, а вони просто складають зброю?

Так не буде. Ми повинні мобілізовувати наших чоловіків. І вони не будуть сидіти на печі. Вони будуть захищати свою домівку. Загони територіальної оборони створювалися з вересня. Був такий заклик і його підтримали. І у нас в Цюрупинську також є такий загін. Є і в Голій Пристані, і в інших районах. Вони їздили на полігон, готувалися. Тобто люди готові захищати наші міста і села. Чому я написала, що загони самооборони мають бути – для того, щоб показати Росії, що Південь, зокрема Херсонщина, не буде підтримувати російські війська, що ми готові боротися, і не тільки армія, а й місцеве населення. Люди будуть воювати за своє село і свої родини. От чому я написала таке звернення до наших народних депутатів. Коли є пряма загроза, забирати звідти чоловіків, залишити лише жінок і дітей – це не правильно. Ні стратегічно, ні психологічно. Звичайно, мобілізацію треба робити, захищати свою Батьківщину це святий обов’язок кожної людини.

А у вас є син? І якщо йому прийде повістка, що ви будете робити?

У мене двоє синів і дочка. Чесно кажучи, душа розривається навпіл, серце болить, але я ж розумію, що не заховаю, не скажу не йди. І моя дитина теж за мене не заховається. Тим більше чоловік.

І що з цим робити?

Я не знаю, що з цим робити. Але коли доведеться захищати піду разом з ними, замість них. Та це кожна мама так скаже – краще я піду, але нормальний син ніколи ж цього не допустить. Я маю надію, що добре виховала своїх дітей – патріотами України.

Розумієте, що зараз з жінками робиться? Нічого в цій країні ще не вирішено, а тут ще й війна. Що, війна все спише?

Ні, війна нічого не спише. Наші чоловіки знають за що воюють. Вони воюють за нас, за свою країну. У нас такий гарний народ! І країна все ж таки міняється. А які у нас жінки! Вони ж працюють за покликом серця, віддають своє здоров’я, весь свій час, не рекламуючи, не розказуючи. Добре, якщо хтось з нас напише щось у фейсбуці. Але й на це не завжди вистачає часу. Я у фейсбук тільки інформацію викладаю. А хвалитися для нас якось «невдобно», як в Україні кажуть. У нас недостатня інформаційна підтримка. Ми повинні пояснювати людям, хто і що робить. Ті, хто в фейсбуці, хоч щось знають. А інші…От, наприклад, Анжела Литвиненко займається переселенцями. Вона не має часу писати, але вона робить таку величезну справу. І де в неї вистачає нервів сил та часу все це робити. Це ж 25 годин на добу. А у неї ж також є мала дитина, яка потребує уваги. Треба, щоб про таких жінок всі знали. І щоб не було панічних настроїв треба розказувати як поступово міняється країна, завдяки зусиллям тисяч людей. Нам бракує гарних новин.

Тобто з людьми треба постійно говорити?

Треба йти до людей і все їм пояснювати. Тоді будуть розуміти, що про них дбають. Це треба робити на всіх рівнях. Навіть у школі! Якби люди знали, що їм робити в тій чи іншій ситуації вони б трішки заспокоїлися . Те ж саме з мобілізацією. Активна роз’яснювальна робота – і все буде нормально. І це мають робити і військкомати і місцеве самоврядування і органи виконавчої влади. Зробили б все правильно – такого не було б.

Розкажіть про поїздку херсонських дітей у Західну Україну?

На мене вийшли народні депутати України Анатолій Матвієнко і Андрій Гордєєв, які запропонували все це організувати. Я була призначена координатором двох областей Херсонської та Миколаївської. Це 312 діточок: діти-волонтери, ті у кого батьки воюють в АТО чи загинули на війні, діти-активісти. Треба було організувати шість вагонів на Івано-Франківськ у новорічні свята. Такі поїздки готуються довго. Навіть квитки за місяць замовляються. Але я вперта! Я щиро вдячна заступнику начальника Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення  Укрзалізниці Івану Дмитровичу Карпяку за терпіння і просто титанічні зусилля, бо я наполягала щоб наші вагони у Тернополі чи у Львові відчепили від потягу Херсон-Львів та причепили до Івано-Франківського поїзда, бо діти повинні їхати без пересадок, і також на зворотному шляху. Мені навіть казали: «Пані Наталю, це вам що брички?». Але ж зробили! Зателефонували 31 грудня, що все зроблено, а 2 січня ми вже поїхали. Велика подяка Жанні Дімовій за допомогу та народним депутатам Херсонщини Андрію Гордєєву, Івану Вінніку, Олександру Співаковському, Сергію Хланю за фінансування цієї поїздки. Вона виправдала всі сподівання.

Як працює зараз асоціація територіальних громад Херсонської області?

Реформи робити необхідно. Але не сокирою. Дуже зважено. А зараз рубанули по місцевих бюджетах. Раніше сільські ради жили за рахунок 25% прибуткового податку з фізичних осіб, податку на землю та дотацію вирівнювання. Зараз за новим Бюджетним Кодексом надходження з прибуткового податку з фізичних осіб до бюджету сільських рад і дотації вирівнювання скасовано, а кошти за земельний податок починають надходити лиш з червня. Розбираємося з новими податками. Має бути перехідний період. Бо де брати гроші? Треба ж якось жити. Зараз сільські громади, поки не розібралися з податками, хочуть почекати з прийняттям бюджетів. Стосовно нашої асоціації, то створена вона була у 2008 році. Зараз ми працюємо у мобільному режимі. І нас цікавить все: і податки, і діти-сироти, і вивезення піску, і мобілізація… Все, що відбувається у селі нас стосується і ми цим займаємося.

Лариса Ившина
ljn6317@gmail.com
Украинская журналистка и общественный деятель, главный редактор газеты ПостФактум.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *