Трудовий колектив, який є власником «Херсонського електромеханічного заводу» стурбований ситуацією, що склалася навколо підприємства. На думку генерального директора Аркадія Сандіка та акціонерів заводу, те що відбувається, має ознаки підготовки до рейд орського захоплення. Поки не пізно, знищення унікального виробника насосів можна припинити.

Звичайно, що трудовий колектив намагається боротися за свій завод, насосна продукція якого відома далеко за межами України, який стабільно працює, є зразковим платником податків та забезпечує гідною заробітною платнею більше 600 робітників. Ніхто не хоче чекати повторення долі комбайнового заводу, фабрики «Красень», ХБК та багатьох інших підприємств, що з різних причин й у тому числі завдяки рейдерським махінаціям, припинили своє існування.

Щоб було зрозуміло, що з себе представляє виробництво, треба трохи зануритись у історію заводу та відчути, чим сьогодні живе підприємство. Отже, товариство з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод», що розташований на вулиці Паровозній, є одним з небагатьох стабільно працюючих підприємств області. У скрутні 1990-ті роки підприємство, яке засновано у 1962 році, вистояло завдяки тому, що трудовий колектив його акціонував й зумів налагодити роботу у ринкових умовах. Завод не припиняв свою роботу у складні для економіки державні роки, завжди шукав нові шляхи розвитку, розширював асортимент насосної продукції, ринки її збуту. Продукція заводу занесена до «Реєстру кращих товарів України», з 1996-го року завод є членом союзу виробників країн СНД «РОССА»…

Мабуть, така стабільність не дає спокою конкурентам. Знайшлася російська промислова група, яка хоче привласнити чужі здобутки, обернути на свою користь здатність херсонців випускати більше 100 найменувань електронасосів, які використовуються у побуті, промисловості, сільському господарстві… Починаючи з грудня 2009 року колектив заводу відчуває постійний зовнішній тиск.

– З початку все виглядало так, наче російські партнери намагаються налагодити зв’язок з нами як з виробником, – розповідає Генеральний директор «Херсонського електромеханічного заводу» Аркадій Сандік. – На нашу адресу надійшов лист від керівника відомої російської промислової групи, до складу якої входять аналогічні нашому підприємства з Росії, Білорусі та України. В ньому нам ненав’язливо та у дуже люб’язній манері пропонували продати корпоративні права «Херсонського електромеханічного заводу». Звичайно, що ми відмовились, бо самі маємо розгалужену мережу контрагентів та бездоганну репутацію на ринку й не потребуємо зовнішніх інвестицій. Це рішення ми закріпили й на загальних зборах акціонерів. Але через деякий час на заводі з’явився представник українського підприємства, яке вже пройшло процедуру так званої корпоратизації російськими колегами. Він вже у досить наполегливій формі пропонував особисто мені продати власний контрольний пакет акцій заводу. Я відмовився, бо не збирався порушувати закон про акціонерні товариства та рішення наших загальних зборів. У відповідь почув, що на наш завод поклали око росіяни, які у будь-який спосіб отримають його у власність.

Одночасно у пресі почали з’являтись повідомлення про наслідки корпоратизації українського підприємства, представник якого приїздив у Херсон. З публікацій можна було дізнатись, що українські колеги, фактично втратили не тільки підприємство, а й роботу. Звичайно, що такий фінал не приваблював ані керівництво «Херсонського електромеханічного заводу», ані його трудовий колектив.

– Серйозність намірів наші спочатку доброзичливі «партнери» продемонстрували вже у перші місяці 2010 року, – пригадує Аркадій Сандік. – Контрагенти повідомили, що в Росії серед наших клієнтів розповсюджується інформація про те, що «Херсонський електромеханічний завод» припинив своє існування. Стало зрозуміло – боротьба виходить за межі правового поля. Підтвердженням цього стало звернення представника російської сторони до торговця цінними паперами пана Сорокіна та реєстратора цінних паперів ЗАТ «Дисконт-плюс» з проханням продати реєстр акціонерів заводу. На щастя, й торговець, й реєстратор проявили порядність. Але не всі так поводилися Влітку біля прохідної підприємства з’явився громадянин Г., який не є акціонером заводу чи уповноваженою особою, та почав пропонувати працівникам купити їх акції. На фасаді він розклеїв відповідні оголошення. Оскільки по уставу закритого акціонерного товариства заборонено відчуження акції на користь сторонніх осіб, то такі дії ми кваліфікуємо як  протиправні, про що повідомили у правоохоронні органи. Зі свого боку ми провели перереєстрацію підприємства: з акціонерного товариства закритого типу стали товариством з додатковою відповідальністю. Це значно звузило можливості щодо рейдерського захоплення. Але події продовжували розгортатися не на користь трудового колективу. У місцевій газеті з’явилося оголошення про купівлю акції заводу. Подзвонивши по вказаному номеру, ми почули голос все того ж громадянина Г., який навіть не намагався спростувати, що він має на меті купити якомога більше акцій мінорі тарних акціонерів. Одночасно зі мною як  з керівником підприємства почали шукати зустрічі вельми відомі особи. Деякі з них вже навіть не натякали, а прямо говорили, що їх попросили вплинути на мене як на керівника, щоб я погодився продати власні акції. Я не втомлююсь повторювати – цього не буде. У 2011 року все продовжувалося, – продовжує Аркадій Сандік. – Зі мною почали шукати зустрічі вельми шановні люди з відомими вже мені пропозиціями продати корпоративні права «Херсонського електромеханічного заводу». Равін через посередників повідомив мені, що на території України з’явилася жінка, яка представляється дуже багатою москвичкою і також має бажання придбати «Херсонський електромеханічний завод». Жінка не нехтувала жодними можливостями вплинути на мене через знайомих мені людей, але на прямий контакт чомусь так і не вийшла. З її пропозиції стало зрозуміло, якщо я відмовляюсь, то кошти які мали піти на купівлю підприємства, будуть витрачені на підкуп «необхідних людей» для заволодіння підприємством.

«Херсонський електромеханічний завод» став справою життя не тільки керівництва, яке є  власником контрольного пакету акцій. Виробництво увійшло у життя декількох сотень працівників-акціонерів та членів їх родин. Разом трудовий колектив переживав скрутні часи, знов й знов доводив, що може випускати продукцію, яка користується стабільним попитом. Тут навчилися ремонтувати глибинні насоси інших товаровиробників, що зробило завод унікальним підприємством півдня України.

– Ми тримаємося, дуже вдячні за підтримку багатьом людям, які не дають знищити підприємства, – кажуть на заводі. – Але при цьому дуже хочеться розраховувати на допомогу влади та правоохоронних органів. В нас накопичилось дуже багато матеріалів про незаконну діяльність певних осіб. Ці дані ми вже передавали у правоохоронні органи, але якщо треба, ще раз зробимо це.

Якщо подивитись на історію протистояння рейдерській атаці, то можна побачити, що починаючи з 2009 року було направлено десятки звернень до прокуратури, СБУ, МВД, облдержадміністрації. У відповідь, нажаль, отримано лише загальні фрази. Невже зараз неможна припинити дії осіб, які порушують закон, намагаючись скуповувати акції підприємства? И тим самим поставити крапку на планах рейдерів.

Дана публікація створена на

базі матеріалів газети “Гривна”№23 від 02.06.2011р.

Лариса Ившина
ljn6317@gmail.com
Украинская журналистка и общественный деятель, главный редактор газеты ПостФактум.

Один комментарий к “Рейдери поклали око на Херсонський електромеханічний завод?”

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *